У липні 2026 року політична система України зазнала безпрецедентного тектонічного зсуву. Те, що офіційні речники та медіа обтічно називали «глибокою кадровою кризою», за своєю суттю стало успішним внутрішньокомандним апаратним "переворотом". Вперше за весь час повномасштабної війни залізна вертикаль Офісу Президента капітулювала під синхронним тиском вулиці та цифрових спільнот. Ба більше, головний інструмент цієї мобілізації — мережевий ресурс — колись створювався командою Федорова для Володимира Зеленського задля здобуття влади, а тепер перевернув ситуацію на 180 градусів проти рішень самого глави держави.
Результатом цього прихованого повстання технократів стало звільнення Головнокомандувача ЗСУ Олександра Сирського та кардинальна зміна балансу сил усередині керівництва держави. Федоров розкрив той конфлікт, що довгі роки набивав кишені генералів і крадіїв на крові. Хоча нам намагаються впарити інше.
Наче коріння апаратного перевороту лежить у тривалому та запеклому протистоянні між двома крилами української оборонної системи: радянсько-ієрархічною «старою школою» та цифровою «новою генерацією» технократів.
- Початок кризи: 14 липня 2026 року уряд прем'єр-міністерки Юлії Свириденко пішов у відставку, що автоматично позбавило посад увесь Кабмін. Наступного дня, 15 липня, очільник Міністерства оборони Михайло Федоров офіційно підтвердив, що залишає посаду. Замість нього Офіс Президента планував призначити Ігоря Клименка або Євгенія Хмару.
- Публічний ультиматум: 16 липня Михайло Федоров відкрито заявив на брифінгу, що його відставка — це результат безкомпромісного ультиматуму з боку Головкома Олександра Сирського. Федоров зазначив, що пропонував Президенту повністю замінити Сирського та начальника Генштабу Андрія Гнатова заради «асиметричної війни з мінімальними втратами», оскільки військове керівництво блокувало технологічні реформи та впровадження інновацій.
- Запуск мережі: Заява міністра-діджиталізатора стала детонатором. Оскільки Федоров у 2019 році особисто вибудував всю цифрову екосистему та горизонтальні зв'язки провладного електорату, ця спільнота зреагувала миттєво. На захист міністра виступили ключові лідери думок, волонтери та ексрадники — Сергій Стерненко та Сергій Бескрестнов («Флеш»). Ветеран Дмитро Козятинський публічно закликав українців виходити на вулиці."Країна в смартфоні" перетворилась на ворога влади Зеленського.
Вже 16 липня Київ, Дніпро, Львів, Вінниця, Луцьк та ще понад два десятки міст охопили масштабні «картонні протести». Тисячі представників IT-індустрії, виробників БПЛА та молоді вийшли під будівлі Органів влади з унікальними написаними від руки плакатами на уламках картонних коробок.
┌────────────────────────────────────────────────────────┐
│ МЕРЕЖЕВА МОБІЛІЗАЦІЯ (ЛИПЕНЬ 2026) │
├───────────────────────────┬────────────────────────────┤
│ Первинна вимога вулиці │ Радикалізована вимога │
│ "Поверніть Федорова!" │ "Звільнити Сирського!" │
└───────────────────────────┴────────────────────────────┘
Використання картону моментально перетворилося з побутового символу на чітко прорахований маркетинговий бренд. Він знизив поріг участі для мас (коробку легко знайти) та ідеально масштабувався у візуальних мережах TikTok та Instagram.
Протест швидко змінив вектор: гасла «Хочемо воювати дронами, а не кров'ю» та «Сирський — м'ясник» прямо вимагали ліквідації старої військової вертикалі. Журналіст Юрій Бутусов прямо констатував у колонці для видання Новинарня: «Єдиний шанс, щоб Україна отримала нову стратегію перемоги — люди з картонками».
Те, що відбулося далі, повністю підпадає під визначення успішного апаратного перевороту ситуації всередині команди Зеленського, нагадуючи події, коли партійнийиапарат СРСР відсторонив Бєрію:
- Втрата монополії ОПУ: Раніше Офіс Президента володів абсолютним мандатом на будь-які кадрові рішення. Спроба військового керівництва застосувати тиск на військовослужбовців через підтримку мітингів лише розпалила вогонь. Мережа, вихована самим Федоровим, виявилася непідконтрольною ОПУ.
- Жертва фігури: Розуміючи, що протести тривають шостий день і починають загрожувати стабільності режиму під час війни, Володимир Зеленський був змушений піти на прямі поступки. Щоб загасити «картонний Майдан» і не повертати Федорова безпосередньо в Міноборони, Президент ухвалив рішення виконати другу, радикальнішу вимогу вулиці — 21 липня він офіційно звільнив Олександра Сирського з посади Головнокомандувача ЗСУ.
- Перемога «нової школи»: Замість Сирського новим Головкомом було призначено генерал-майора Михайла Драпатого. Обираючи між бофовими Прокопенком, Білецьким та кадровим Драпатим, обрав кадрового генерала. Драпатий — авторитетний бойовий офіцер нового покоління, призначенню якого публічно аплодувала вся МілТех-спільнота. Сам Михайло Федоров одразу ж назвав Драпатого «голосом змін, який неможливо було не почути», фактично підтвердивши тріумф свого крила у цій міжусобній війні.
| Параметр системи влади | До перевороту (До 15 липня) | Після перевороту (Після 21 липня) |
|---|---|---|
| Центр ухвалення кадрових рішень | Одноосібно Офіс Президента | Коаліція військових блогерів, IT-спільноти та волонтерів |
| Військова доктрина | Класична радянська вертикаль (Сирський) | Асиметрична війна та роботизація (Драпатий) |
| Статус Михайла Федорова | Підлеглий чиновник, якого усуває Головком | «Miltech-цар», під чиї вимоги Президент міняє генералітет |
Зеленський і частина його команди, керована Федоровим домовились поки що наполовину.
Але цей внутрішньокомандний переворот створив прецедент, який назавжди змінив архітектуру української влади. Створена для піару та виборів «цифрова мобілізація» трансформувалася в самостійного суб'єкта політики. Технократи та мережева спільнота довели, що здатні диктувати Банковій, хто саме повинен керувати Збройними Силами. Те, що було продемонстровано на виборах 2019 - маніпуляція свідомістю мас, спрацювало і зараз. Така собі "кольорова революція", без зміни кольору влади. Стару систему в ЗСУ абсолютно перевернуто — творець цифрової машини переміг свого замовника всередині його ж кабінету, показавши цим слабину Зеленського.
