Моя мати Алла Черненко(Меметова)народилась у столиці першого ГУЛАГу с.Повенець Беломоро-балтийський канал, прадід був зека заключенним каналармійцем, потім у 1934 році в кінці його залишили робити на шлюзах каналу вже амністованим. Моя бабця Люба Меметова(Логвиненко)померла через 2 роки після народження мого дядька, в місті Жлобін.
Інший дід після полону у німців, відбував 2 роки до 1947 відбудовуючи Кривий Ріг.
Мабуть нема такої родини з українців. яка б не постраждала чи від ГУЛАГів чи від голодоморів. Переселенців з інших територій колишньої Росії це звісно не хвилює, як не хвилює і нинішню владу. яка є вихідцями з них, та не є корінними, багато колін, українцями.
и бабушку Любовь Петровну Логвиненко
На фото Логвиненка Петра Тимофійовича. На верхньому у робі ГУЛАГу. На нижньому у морській формі старшого механіка каналу НКВС ім Сталіна.
На фото Єлизавета Логвиненко(Міщенко)
Інший дід після полону у німців, відбував 2 роки до 1947 відбудовуючи Кривий Ріг.
Мабуть нема такої родини з українців. яка б не постраждала чи від ГУЛАГів чи від голодоморів. Переселенців з інших територій колишньої Росії це звісно не хвилює, як не хвилює і нинішню владу. яка є вихідцями з них, та не є корінними, багато колін, українцями.
З чого все починалося?
Я знав, що моя мати народилася в 1935 році в с. Вінець Ведмежогірського р-ну Карело-Фінської АРСР, як вона тоді називалася.
Розпитавши родичів. які ще живі та розглядаючи фотографії прадіда, діда та бабусі я зацікавився долею своєї родини. як і що було насправді доводиться
відновлювати з великими труднощами.
В інтернеті я знайшов перелік реабілітації репресованих. серед них було дуже багато Логвиненка.
Один з них.
- Логвиненко Константин Гордеевич Родился в 1891 г., Краснодарский кр., Новопокровский р-н, станица Ильинская; русский; Судоремонтный завод Севморпути, грузчик. Проживал: г. Мурманск, ул. Либкнехта, д. 29..
Арестован 21 марта 1938 г.
Приговорен: особая тройка при УНКВД по Ленинградской обл. 8 июня 1938 г., обв.: ст. 58-2-10-11 УК..
Приговор: ВМН. Расстрелян 18 июня 1938 г. Место захоронения - г. Ленинград. Реабилитирован 6 октября 1955 г. Военным трибуналом Северного военного округа. 349/56 Источник: Книга памяти Мурманской обл.
Схожа доля, схожа біографія – місце народження та схоже місце роботи до Біломоро-Балтійського каналу та після Логвиненка Костянтина та мого прадіда
Логвиненко Петра Тимофійовича, дозволили припустити, що це якийсь родич мого прадіда, який разом із ним працював на тому самому судноремонтному заводі в Севастополі. звідки обоє потрапили на Північ…
Не знав точно, яким чином мій прадід потрапив на БІЛОМОРО-БАЛТІЙСЬКИЙ
КАНАЛ, як звела доля мого діда Амета Чувадаровича Меметова.
Знаю точно, що дід казав, що Логвиненко всією сім'єю були репресовані і саме з цієї причини він ніколи не намагався нікого з них знайти, боявся накликати на свою сім'ю нові репресії?
и бабушку Любовь Петровну Логвиненко
Все було приховано в таємниці.
Доводиться по крихтах відновлювати весь перебіг подій.
Мама моя Черненко(Меметова) Алла Аметівна народилася в селі Повенець 1
вересня 1935 року- як виявилося це була столиця ГУЛАГА по
будівництву Біломоро-Балтійського каналу
Збереглося кілька фотографій у мами та її брата Меметова Таль-Ата
Аметовича. На двох фотографіях зображений мій прадід Логвиненко Петро.
На першому фото він у робі. на другому вже у морському форменому одязі, працівника ББК.
На фото Логвиненка Петра Тимофійовича. На верхньому у робі ГУЛАГу. На нижньому у морській формі старшого механіка каналу НКВС ім Сталіна.
На фото Єлизавета Логвиненко(Міщенко)
Мама каже, що він родом з Ростова на Дону – з козаків, з якоїсь козачої станиці…
Дід із ними познайомився у Севастополі, коли прадід працював на суднобудівному...
На обох фотографіях написи на звороті із посланням дружині та дітям. Один із написів відтворено на доданому фото.
“Шлю на добру пам'ять дорогій Лизаньці, Любочці, Тимоші, Миті, Оличці.
Старший механік технік Водної частини колії Біломорсько-Балтійського каналу НКВС. с.Повенець 10.09.1934р. ваш рідний батько П.Логвиненко”
Історія отримала свій щасливий дозвіл. Сьогодні 30.08.2011 року мені в Однокласниках надійшов лист.
Втім, публікую все листування з цього питання. Мовою оригіналу.
Елена Логвиненко
Здравствуйте!если я не ошибаюсь,мы с вами родня!!!!!!!!Я внучка Петра логвиненко.Дочь Тимофея-только он теперь иван!
18:43
Олег Черненко
Доброй ночи. Да, это так ы есть. Мой дед , отец моей мамы, никого после войны не искал, потому что знал что были еще до войны репрессированы, боялся семью подвергнуть опасности.. Хотелось бы узнать историю жизни, как Тимофей стал Иваном, и вообще. У моей мамы есть брат , он генерал-майор, живет в Москве, но большую часть времени проводит в Крыму. Это иынформацияч о нем http://crimea-ua.blogspot.com/2011/05/blog-post_25.html
20:20
А здесь о родственниках мамы по линии моего деда, который женился на Любе Логвиненко. http://crimea-ua.blogspot.com/2011/05/blog-post.html
20:21
Мама очень обрадовалась. Ей 1 сентября исполняется 76 лет, живет в нашем городе , только в другом районе Днепропетровска.
20:23
У меня есть брат с женой и дочерью и у меня еще трое детей взрозслых и внук, год и 4 месяца.
20:24
Я описал историю своей семьи именно с целью найти своих родственников, и прошло совсем немного времени, я честно говоря удивлен, что так быстро …
20:25
Елена Логвиненко
Слезы наворачиваются…Мой брат сегодня случайно нашел сайт.Пока коротко:Папа мой жив-1 мая ему исполнилось 90.Фото посмотри.Он всю жизнь про Любу вспоминал.Говорил,что она после родов умерла,а детей ее муж увез,и они потерялись.он даже в Бахчисарае адрес помнит до сих пор.Мы по нему искали,но безрезультатно.если у вас есть скайп,я бы папу привезла,поговорили бы.Они с мамой живут отдельно,еще сами справляются.
21:40
У папы все сложно было.На фронт ушел добровольцем.дважды был ранен.В одном из госпиталей неправильно написали имя,исправлять не стали.Так и остался Иваном.Дедушке сообщили,что он без вести пропал.он был эвакуирован в ростовскую обл,г,Красный сулин.Нашли мы его через Красный крест в 1964 году.Умер он в 97 лет.А бабушка через 2 года после смерти Любы-от тоски.
21:46
папин брат-Дядя Митя так и жил с дедушкой.По-видиммому,он умер,т.к.2 года как не пишет.А сын его не общался с нами.мы так думаем,что боялся,что папа будет на имущество претендовать.деду приличные деньги за папу заплатили,что он был без вести пропавший.они на эти деньги дом купили и все боялись,что папа долю будет просить,поэтому отношения не сложились.
21:55
Папа всю жизнь проработал токарем.Но токарем 7 разряда.Ему равных не было.мы им гордимся.Да,забыла.мы живем в Камышине Волгоградской обл.У меня еще 2 брата.Один в новосибирске-Набери Продсельмаш в поисковике-Логвиненко Станислав Иванович хозяин.Евгений Живет в Карпинске Свердловской обл.Он сам про себя тебе напишет.У меня есть сын и приемная дочь от мужа.
22:02
Папа всю ночь сегодня спать не будет-ждет информацию.Он сегодня 10 раз звонил.Волнуется.просил передать,чтобы вы приехали в гости.
22:04
у меня бессонница от волнения.
22:43
Да,самое интересное не написала-как деда освободили.сталин приезжал с проверкой.Всех арестантов строили.Сталин шел вдоль шеренги и показывал пальцем на заключенных.на кого показал,того освобождали-вот такая была блажь.Деду повезло-на него Сталин указал.С него сняли обвинения,но он остался на беломорканале уже работать как наемный,а не как заключенный.
23:23
Олег Черненко
Я кажется видел эти кадры в кинохронике, недавно у нас фильм показывали про ГУЛАГ, именно про ББК. ХОТЕЛ ЕГО РАЗЫСКАТЬ, ЯТОБЫ ОСТАНОВИТЬ КАДР И ЛУЧШЕ РАССМОТРЕТЬ ТЕХ КТО СТОЯЛ В СТРОЮ. кОМЕНТАТОР, ГОВОРИЛ ЗА КАДРОМ, ЧТО ТАК ИХ ПРОИЗВОДЯТ в работников свободных, за отличный труд, которым они скупили свою вину.
23:39
я НЕДАВНО СВОЕМУ ЗНАКОМОМУ НАШЕЛ СЕСТРУ С КОТОРОЙ ТОТ НЕ ВИДЕЛСЯ 30 ЛЕТ, С ПОМОЩЬЮ САЙТА ЖДИ МЕНЯ
23:42
Сегодня Бог воздал , за доброе дело.
23:43
Ось так після створення сайту та опублікування статті на ньому 11 травня 2011 р. минуло лише трохи більше двох з половиною місяців. Це неймовірно, але це так. Правда стаття була продубльована і на деяких інших ресурсах і на mail.ru та Вконтакте та в інтернет виданні Майдан та на Фейсбуці, на деяких раніше, ніж був створений сайт, на деяких пізніше.
Це має вселяти впевненість у тих, хто шукає, знайти можливо, особливо у наш час розвитку інтернету.
В грудні ми поїхали з мамою до її дяді в Камишин де познайомились ближче.
Нажаль вже немає найстарішого маминого родича, в цьому році не стало і мами...
Немає коментарів:
Дописати коментар